Прот. Ігор Куташ kutash@unicorne.org

    Колись у сирійському місті Рамел була старенька церковця Священомученика Св. Юрій Мітиленського, пам’ять якого ми святкуємо сьогодні. Вона майже розпадалася, але вірні були надто бідні, щоб відремонтувати її. Одного разу один хлопчик, який турбувався долею Храму, і вірив у силу заступства Святого Юрія, змагався в якісь грі з другими хлопцями, які постійно перемагали і сміялись над ним. Він звернувся зі своїм жалем до Святого, пообіцявши, що якщо він йому допоможе хоч раз виграти то він принесе до його Храму великий торт.

    Після цієї молитви він не один раз а багато разів переміг своїх друзів. Коли хлопчик повернувся додому він сказав мамі про свою обітницю. Вона й спекла чудовий торт, і поки він ще був теплий хлопчик побі до Церкви і положив його перед іконостасом. Тоді зробив кілька поклонів і пішов додому.

    Сталось що біля Храму проходили 4 купці. Вони зайшли до Церкви помолитися і занюхали свіжий торт. Сказали собі купці: „Святому непотрібен цей торт. Спожиймо його а на місці його залишімо ладан.” Так і зробили. Та коли намагались вийти з Храму не могли натрапити на вихід – двері видавалися їм частиною стіни. Тоді кожен з них положив на підлогу срібну монету, але це не помогло. Святий неначе не випускав їх з Храму. Тоді вони зложилися і поклали одну золоту монету але й це не дало бажаного висліду. Аж коли вони кожен положив золоту монету (а вони були багаті!) відкрились їм очі і вони знайшли двері. Ці золоті й срібні монети стали початком будівельного фонду. Коли довколішні люди почули про це чудо то й вони зложилися на будову нового гарного кам`яного Храму, більшого й кращого за попереднього. Ось так вислуховує, буває, Господь Молитов Своїх Святих і малих дітей!