Прот. Ігор Куташ kutash@unicorne.org

Нам не повинно бути дивним те, що йсумніви відограють важливу роль в житті християнина. О, це правда, що Господь і Його Церква постійно закликають нас вірити. Віра – найбільше сила в світі. Але віра супроводжуються й сумнівами! Інакше це було б не віра а знання.

Для того, щоб вірити треба зустрічатися з сумнівами. Треба раду давати з ними, а не просто їх відсувати, приховувати. Те що ми ховаємо не втрачає сили над нами – навпаки воно стає тим сильніше, що ми їм не даємо йому вийти на денне світло.

Не сумнів віддаляє нас від Бога а свідоме рішення від Нього відходити, Йому спуротивлятися, відкидати Його волю, а вперто стояти на своїй ж волі. (Він на це дозволяє, бо ж створив нас зі спосібністю вибирати різні дороги, але тільки ті приводять до щастя, які йдуть впарі з волею Його – Того, що все бачить наперед, і що нас безмежно любить).

Ап. Тома сумнівався – щиро сумнівався, але не був безвірний. Він таки прийшов туди, де збиралися Христові учні, і коли він ущасливися одержати таку ласку від Воскреслого Господа, про яку читаємо, то він щиро, від серця викликнув „Господь мій і Бог мій!”

І життя своє, як і раніше посвячував служінню Йому. Його сумнів привів до глибшої, певнішої віри – тому, що він і з ним приходив до Господа а не відходив від Нього!

Любі братий сестри, робімо так і ми: вірьмо, надіймось, любімо Господа й одне одного! І свої сумніви й переживання теж приносьмо Йому. Побачимо як чудово Він їх остаточно перетворить на глибший, щиріший, певніший досвід віри!